Міністерство освіти і науки України
Національний Університет “Львівська Політехніка”
/
Кафедра ЕОМ
Звіт до лабораторної роботи №7
З дисципліни “Кросплатформені засоби програмування”
ПАРАМЕТРИЗОВАНЕ ПРОГРАМУВАННЯ
Мета: оволодіти навиками параметризованого програмування мовою Java.
ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ
Параметризоване програмування є аналогом шаблонів у С++. Воно полягає у
написанні коду, що можна багаторазово застосовувати з об’єктами різних класів.
Користувачів параметризованого програмування можна поділити на 3 рівні кваліфікації:
1. ті, що користуються готовими класами;
2. ті, що користуються готовими класами і вміють виправляти помилки, що
виникають при їх використанні;
3. ті, що пишуть власні параметризовані класи.
Для успішного застосування параметризованого програмування слід навчитися
розуміти помилки, що генерує середовище при компіляції програми, що можуть
стосуватися, наприклад, неоднозначності визначення спільного суперкласу для всіх
переданих об’єктів. З іншої сторони необхідно передбачити захист від присвоєння
об’єктів параметризованого класу, що містять об’єкти підкласу об’єктам
параметризованого класу, що містять об’єкти суперкласу і дозволити зворотні
присвоєння. Для вирішення цієї проблеми у мові Java введено так звані підстановочні
типи. Це далеко не всі «підводні камені», що виникають при застосуванні
параметризованого програмування.
Визначення простого параметризованого класу
Параметризований клас – це клас з однією або більше змінними типу.
Синтаксис оголошення параметризованого класу:
[public] class НазваКласу <параметризованийТип{,параметризованийТип}>
{…}
Іменувати змінні параметризованих типів прийнято великими літерами. У
бібліотеці Java використовується літера Е для позначення типу колекції, К і V – для типів
ключа і значення таблиці, Т, U, S та сусідні літери – для позначення довільних типів.
Приклад оголошення параметризованого класу:
class GenericClass<T, U>
{
public GenericClass(T first, U second)
{
this.first = first;
this.second = second;
}
public void setFirst(T first)
{
this.first = first;
}
4
public T getFirst()
{
return first;
}
...
private T first;
private U second;
}
Тут T і U – це змінні параметризованих типів, що використовуються по всьому тілу
класу для специфікації типу повернення методів, типів полів і локальних змінних. При
створенні об’єкту параметризованого класу замість них підставляються реальні типи, що визначаються в трикутних дужках у місці створення об’єкту параметризованого класу.
Синтаксис створення об’єкту параметризованого класу:
НазваКласу < перелікТипів > = new НазваКласу < перелікТипів > (параметри);
Приклад створення об’єкту параметризованого класу:
GenericClass<String, Integer> obj = new GenericClass<String, Integer> ();
Параметризовані методи
Параметризовані методи визначаються в середині як звичайних класів так і
параметризованих. На відміну від звичайних методів параметризовані методи мають
параметризований тип, що дозволяє за їх допомогою опрацьовувати різнотипні набори
даних. Реальні типи для методів, як і для класів, визначаються у місці виклику методу
шляхом передачі реального типу у трикутних дужках.
Синтаксис оголошення параметризованого методу:
Модифікатори <параметризованийТип{,параметризованийТип}> типПовернення
назваМетоду(параметри);
Приклад оголошення параметризованого методу:
class ArrayAlg
{
public static<T> T getMiddle(T[] a)
{
return a[a.length / 2];
}
}
Синтаксис виклику параметризованого методу:
(НазваКласу|НазваОб’єкту).[<перелікТипів>] НазваМетоду(параметри);
У мові Java компілятор здатний самостійно визначати типи, що підставляються
замість параметризованих типів, тому у трикутних дужках вказувати реальні типи не обов’язково. Проте це може призвести до помилок, якщо компілятор не зможе однозначно визначити єдиний супертип для всіх параметрів.
Приклад виклику параметризованого методу:
String[] names = {“Ivan”, “Ivanovych”, “Ivanov”};
String middle = ArrayAlg.<String>getMiddle(names);або
String middle = ArrayAlg.getMiddle(names);
Прикл...
